Мовчання прифронтового депутата. Чому нардеп від Торецька ігнорує власний округ

Поделиться в Facebook Написать в Twitter
  • 26.12.2018 13:53
  • 0

У 2014 році в ході позачергових виборів до Верховної Ради України VIII скликання Ігор Шкіря балотувався як самовисуванець по одномандатному виборчому округу № 52. До нього входять де-юре Торецьк, Дебальцеве та Калінінський район тимчасово окупованої Горлівки. Згідно із підсумковими даними Центральної виборчої комісії, Ігор Шкіря отримав 41,7% голосів, здобувши перемогу та отримавши депутатський мандат.

Як дбає 53-річний народний обранець за свій округ, про що говорять статистичні цифри та моніторинг діяльності депутата? Чи задоволені його діяльністю мешканці прифронтового міста та чи шукатимуть альтернативу Шкірі серед місцевого політичного бомонду на наступних виборах у 2019 році — дізнавалася Людмила Кліщук спеціально для Торецк.City.

Шлях в політику — через бізнес

У політику (спочатку — місцеву, згодом — всеукраїнську) Ігор Шкіря прийшов із бізнесу, який розпочав у “лихих 90-х”. Втім, тоді це було таким собі “трендом”. Бізнес Шкірі розпочався із… торгівлі калькуляторами Citizen: їх він возив у сумках із Москви в Донецьк на початку 90-х.

У 1997 році Шкірю обрали депутатом Донецької міської ради. Із 2002-го став членом фракції Партії Регіонів, де перебував тривалий час: із 2002-го його безперервно обирають до Верховної Ради як кандидата від Партії Регіонів. У 2014 році він потрапив до Ради як самовисуванець від свого рідного округу, наразі входить до фракції "Відродження".

Шкіря є членом:

– Комітету Верховної Ради України з питань транспорту;

– Групи з міжпарламентських зв’язків з Китайською Народною Республікою

– Групи з міжпарламентських зв’язків з Турецькою Республікою

– Групи з міжпарламентських зв’язків з Державою Катар.

Втім, це членство є радше “для галочки”. Всього за цю каденцію (із 2014 року — а це цілих 4 роки) Ігор Миколайович подав лише 3 депутатські запити. Один — Генеральному прокурору України, другий — голові СБУ, третій — очільниці Нацбанку України, тоді ще Валерії Гонтаревій. Втім, різноманіттям вони не вражають та стосуються одного і того ж питання: “Щодо корупційних та протиправних дій керівництва державного банку АТ “Ощадбанк” у наданні кредиту без застав та гарантій у 2014 році в сумі 400 мільйонів гривень приватній лізинговій компанії “Дельта-лізинг”.

Із 2014 року Шкіря був співавтором (та навіть ініціатором) 11 законопроектів. Так, саме із ініціативи Шкірі у ВРУ розглядають можливість відновлення історичної назви селища Новгородське — Нью-Йорк. Втім, жоден із них не став чинним актом.

Під прицілом активістів

Рух "Сильні громади" вже третій рік стежить за діяльністю у Верховній Раді народного депутата від округу Ігоря Шкірі. Аналізують його доходи, роботу в парламенті та діяльність в окрузі.

“Якщо описати результати нардепа двома словами, то це будуть слова "бездіяльність" і "неефективність". Шкіря не працює в Раді - 93% робочого часу депутат або не голосував, або був відсутній. У минулому році депутат реєструвався у 94% випадків, але письмова реєстрація показує цифру 78% реальної відсутності в залі парламенту. Тобто хтось відмічається карткою Шкірі», — каже координатор регіональної мережі руху "Сильні громади" Андрій Грудкін.

Ще одним негативним показником, переконані активісти, є провалена законотворча робота нардепа — за 3,5 роки з 8 поданих законопроектів жоден не став законом.

“Від Ігоря Шкірі немає жодних ініціатив про скасування ідіотських норм Податкового і Бюджетного кодексів для населених пунктів на лінії зіткнення, в тому числі – для його рідних Торецька і Новгородського, жодного виступу з парламентської трибуни. І це в той час, коли бюджети міст в прифронтовій зоні страждають на значний брак коштів”, — продовжує активіст.

На безініціативності нардепа наголошує і очільник ГО “Твоє нове місто” Володимир Єлець.

“Ми, як мешканці прифронтового міста, хотіли би бачити його в залі засідань під час голосувань за важливі закони — а він відсутній. Роботи його, на жаль, ми не бачимо. Хоча чимало проблем міста можна було би вирішити за допомогою народного депутата: ініціюючи закони нові чи вносячи поправки до вже існуючих. Наприклад, щодо можливості несплати оренди землі у прифронтових населених пунктів. Чи, скажімо, питання водозабезпечення, яке вимагає термінових інвестицій та капіталовкладень”, — говорить Володимир.

“Кров” та “екзекуція”, або як обранця зустрічають на рідному окрузі

Ігор Миколайович не часто навідується до рідного округу. У 2016-му навіть намагався приїхати на сесію в Торецьк, втім, після тих відвідин сесію називають “скандальною”, а місцеві активісти затаїли на Шкірю, м’яко кажучи, неприязнь.

Під час сесії Торецької міськради 23 грудня 2016 року Ігорю Шкірі дісталося від голови громадської ради при Донецькій ОДА Ірини Кірікової. Вона облила його червоною фарбою та заявила, що це “кров загиблих на Донбасі”, за яку нардеп несе відповідальність, і звинуватила нардепа у розпалюванні війни на Донбасі.  

Після цього між, нібито, охоронцями нардепа і активістами спалахнули сутички. Олегу Василенку, активісту із Торецька, тоді зламали носа.  

“Це була провокація, зрежисована заїжджими чиновниками і екстремістами. Але їх план провалився”, — заявив тоді Ігор Шкіря.

Інша “креативна провокація” відбулася вже навесні 2018 року: тоді при вході до приміщення, де мала відбутися зустріч Ігоря Миколайовича із місцевими владою та активом, розстелили російський триколор — по ньому і пройшовся народний обранець. Активісти назвали це “екзекуцією” та “проверкою на вшивость” нардепа, якому приписують бізнес в Криму та бізнес у Російській Федерації.

Спокійні зустрічі якщо і відбуваються, то із представниками влади: оглядають інфраструктурні та інші об’єкти, які відремонтували за бюджетні кошти, нібито “вибиті” за сприяння нардепа.

Заради справедливості відзначимо, що в минулому році за Програмою соціально-економічного розвитку у Торецьку було реалізовано 35 проектів загальною вартістю 24 млн грн. Шкіря тоді сказав, що кошти виділили місту за його ініціативою.

Власність на Південному березі окупованого Криму

Так, Ігорю Миколайовичу часто закидають, що має бізнес у тимчасово окупованому Криму — йдеться про парк-готель “Марат” у Гаспрі під Ялтою. За даними відкритих джерел, майно готелю перереєстровано на російське ООО “Парк-отель “Марат”. Сам Ігор Миколайович часто буває у “Мараті”, який є одним із найбільших готелів на Південному березі Криму.

За повідомленнями ЗМІ, у кримському готелі українського нардепа проходять реабілітацію і оздоровлення ветерани бойових дій з Російського союзу ветеранів Афганістану (РСВА), який брав активну участь в окупації Криму та займається вербуванням так званих добровольців на Донбас.

Готель “Марат” за роки анексії Криму Росією уклав 5 держконтрактів з урядом Москви на загальну суму близько 89 мільйонів рублів.

За даними російського порталу держзакупівель, у лютому цього року “Парк-отель” отримав від уряду Москви понад 48 млн рублів

Як відомо, ще у 2011 році прокуратура АР Крим порушила кримінальну справу щодо самовільного захоплення земельної ділянки парком-готелем "Марат" площею 4,6 гектара в Гаспрі в районі вічнозеленого парку "Чаїр".

За розрахунками фахівців, збитки, завдані громаді Гаспри парк-готелем “Марат”, склали понад півмільйона гривень. При цьому “Марат” виявився в центрі уваги контролюючих органів Криму через те, що в 2010 році різко знизив відрахування в бюджет. Середня зарплата на підприємстві склала 552 гривні.

Журналісти-розслідувачі не раз фіксували авто Шкірі поблизу “Марату”, та вже у кулуарах Верховної Ради намагалися запитати в нардепа, чи часто той буває в Криму, на що той відповів, що “дуже поспішає”.

Офіційний сайт: із турботою про шахтарів

На сайті народного обранця зазначено, що нардеп активно вирішує проблеми округу. Одна з таких проблем, які намагався вирішити Шкіря — діяльність державного підприємства “Торецьквугілля” та ситуація, яка склалася на ньому. Він наголошував на потребі погашення дебіторської заборгованості в сумі 90 млн грн державним трейдером “Держвуглепостач”.

Також у зверненні йдеться про те, що у підприємства відсутні кошти на сплату заборгованості за спожиту енергію. Просив на законодавчому рівні встановити для вугледобувних шахт крутого падіння пільговий тариф за спожиту енергію, що дозволило б шахтам сплачувати своєчасно та в повній мірі рахунки за електроенергію.

Вимагав і списання заборгованості зі сплати ЄСВ, на законодавчому рівні вирішити питання відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій із бюджету, а не за кошти підприємства.

Іще одна вимога — “терміново надати згоду” на передачу об’єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності міста. Йдеться про Палац культури “Україна” та стадіон “Авангард”.

У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України відповіли: аби погасити дебіторську заборгованість, підприємству варто наростити обсяги видобутку вугілля. Від надходження коштів від споживачів продукції ця заборгованість і погаситься. А щодо тарифів — це прерогатива національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ця відповідь датована 21 жовтня і є останньою в цьому році на офіційному сайті нардепа. А проблеми вугільного підприємства так і залишилися невирішеними.

Ми намагалися спілкуватися із Ігорем Миколайовичем: про те, чи відвідує власний готель у Криму, про плани на рік 2019-й, про причини його неактивності у Верховній Раді України тощо. Втім, розмова відбулася не надто змістовна:

- Ігоре Миколайовичу, доброго дня.

- Доброго дня.

- Мене звати Людмила, я журналістка. Маєте вільну хвилинку?

- Ні, не маю.

- А коли Вам зручно буде спілкуватися? — запитую, але вже чую у телефонній слухавці короткі гудки: нардеп кинув слухавку, не забажавши, аби про його думку дізналися читачі.

Що далі — у пошуках політичної еліти

Хто зможе дієво представляти інтереси міста та прилеглих населених пунктів у Верховній Раді України? Поки що мало хто із місцевого активу береться прогнозувати, чи зможе хтось “посунути” Шкірю, втім, констатують, що іще одну каденцію він не отримає.

“Думаю, шо на наступних виборах округ не підтримає Шкірю, оскільки у місті немає його протеже — екс-мера Слєпцова. Саме він і допомагав стільки років Шкірі бути нардепом.  Сам Слєпцов про це чітко говорив у одному зі своїх інтерв’ю. Вибори відбувалися через застосування адміністративного ресурсу. Немає Слєпцова — немає адмінресурсу”, — каже Володимир Єлець.

“Можливо, Шкіря дійсно доклав якихось зусиль для виділення коштів на соціально-економічний розвиток Торецька та навколишніх селищ. Але люди обирають депутатів не для того, щоб ті раз на рік "вибивали" подяку від уряду за голосування за держбюджет. Люди все бачать і все розуміють, тому вважаю, що на наступних парламентських виборах, якщо їх дозволять в Торецьку, виборці оберуть іншого кандидата. Ним може бути будь-яка порядна людина з принципами і бажанням працювати для порятунку Торецька від поточної катастрофічної економічної ситуації, в якій опинилося місто”, — ділиться міркуваннями Андрій Грудкін із руху “Сильні громади”.

Поки що містянам складно говорити про альтернативу політичної еліти Торецька та того, хто зможе сісти у крісло Шкірі у ВРУ. Та й ніхто поки що відкрито не заявив про наміри крокувати “під купол”.

Політичне розмаїття Торецька — не надто розмаїте. Це “Наш край”, “Народний фронт” та БПП “Солідарність”, “Батьківщина” та “Опозиційний блок”. Також подейкують про те, що у Верховну Раду можуть податися і представники нинішньої влади із військово-цивільної адміністрації Торецька. Але станом на кінець 2018 року поки ніхто публічно не заявляв про такі наміри.

 

Блог є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції Торецк.City може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Комментарии: