Резюме киянина Івана Семесюка неможливо вмістити у поняття “митець”. Він не тільки художник, музикант, письменник, блогер, але й ще громадський діяч. Говоримо про те, чи може митець ставити діагноз суспільству, його концертні виїзди на Донбас та громадський тандем з маріупольськими активістами.
«Жлоб Арт» та експедиції в хащі реальності
- Якщо народжуєшся у мистецькій родині, то шансів уникнути долі художника не так й багато, - зізнається Іван. - Батьки-художники – це занурення у мистецтво фактично одразу після того, як вас привезли з пологового додому. Ти ніби стаєш професіоналом ще до того, як починаєш вчитися, принаймні професіоналом у сприйнятті мистецтва. Тому вибору фактично не було, а крім того, здібностей до технічних чи точних наук я ніколи не мав, а ось до «гуманітарки» і ремесла тягнувся. В цьому плані мистецькі жанри є ідеальним напрямком. Хоча першою моєю мрією все ж таки була археологія.
Фото: Фейсбук Івана Семесюка
Підкріплював свій мистецький хист знаннями Іван у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. У 2008 році він став співзасновником Союзу вільних художників і народження проекту «Жлоб Арт».
- Поштовхом для створення проекту «Жлоб Арт» стала власне саме вільна ніша – практична художня антропологія. Взагалі, я сприймаю мистецтво перш за все, як антропологічну експедицію в хащі реальності. Мені гостро не вистачало щирого, соціально орієнтованого художнього проекту, який окрім того мав би не лише мистецьку, але й історичну цінність. Саме таким проєктом став для мене Жлоб Арт. Сучасне українське мистецтво здебільшого просто уникає реальності, а Жлоб Арт прямо її діагностував, в цьому й полягала його вартісність.
У рамках проекту художник створив серію психоделічних картин, серед яких «Районне Джуманджі», «Пацанчик і голуби», «Нема чим робити».
Семесюк брав активну участь у подіях Революції Гідності, де став у нагоді його митецький хист. Він був учасником «Мистецького Барбакану» - творчого майданчику Майдану, де проходили численні мистецькі події.
«Пирятин» та колаборація зі сходом
У 2016 році Іван Семесюк став фронтменом гурту і автором пісень новоствореного гурту «Пирятин», а у 2019 - став членом музичного проєкту Ukiez.
На фоні такої багатовекторної творчої реалізації, зараз Іван називає два пріоритетні для себе напрямки:
- Фактично увесь мій час зараз присвячено музиці, одразу двом проектам – Пирятин і Ukiez. І літературній діяльності теж, тому нині відчуваю себе скоріше письменником-фронтменом ніж галерейним художником. Щодо ілюстрації, насправді я ніколи нею не займався професійно, тобто я дійсно інколи ілюструю лише те, що, можливо, і так хотів би відобразити у творчості. Переважно ж я ілюструю сам себе, а замовлень не беру.
З 2017 року Іван Семесюк бере активну участь у проектах маріупольської платформи ТЮ. Виступав з «Пирятином» у Маріуполі рок та робить ілюстрацію до одного з проектів.
- Арткластер ТЮ – насправді, це героїчна і дуже щира ініціатива, яка сміливо виходить за межі ідеологічних стереотипів. Це те, що я дуже ціную як в мистецтві, так і в культурному менеджменті. Мені поталанило, і я маю хороші дружні зв'язки з платформою ще з того часу, коли брав активну участь в поетичних тусовках, і зі свого приїзду в Маріуполь у складі гурту «Пирятин» з концертом. Мені здається, що головною ідеологією ТЮ є щирість і незатюканість (даруйте за каламбур), а я завжди тягнуся до таких явищ з різних світоглядних таборів, навіть коли вони не знаходять між собою спільного знаменника. Точніше як, насправді знаходять. Цим знаменником є проєкт Україна в найширшому смислі цього слова.
Але його знайомство з Донбасом набагато ширше, ніж концертні візити до Маріуполя та творчо-громадські ініціативи. Були і виїзди до військових-розвідників, нацгвардійців, «спецури». Іван наголошує на спонтанному характері таких гастролей.
Іван Семесюк з гуртом "Пирятин" на виступі в МаріуполіФото: Платформа ТЮ
- Організовувати не вдавалося, все ставалося досить хаотично і на межі технічного провалу, але завжди якось проносило. Усі виїзди були через особисті зв'язки у мілітарному середовищі, це й логічно. Ну, чесно кажучи, я капітально занурений у тему війни і деколонізації, тому не можу сказати, що щось мене саме аж вражало. Все це для мене від початку ніби як норма. Але на творчості взагалі звичайно відбилося у вигляді принаймні двох пісень гурту Пирятин – Арта і Родіна. Обидві вони про війну і про культурну деколонізацію. Те саме можу сказати й про свої літературні експерименти. Звичайно ж, основним спогадом з виїздів є люди, люди які захищають мою дупу, дарують мені час і можливість працювати на контр культурній ниві. Здається, часу я не втрачаю в цьому плані.
Спираючись на власний досвід, Іван Семесюк пояснює, як мистецтво та громадянське суспільство можуть підтримувати один одного і впливати на країну:
- Тут мистецтво має скоріє діагностичну функцію, а не месіанську, і не проповідницьку. Мистецтво здатне артикулювати проблеми і ставити головне для нашого суспільства питання – хто ми в біса такі взагалі? Для суспільства зі страшно розгромленою національною ідентичністю – це базове питання, без відповіді на яке, без угоди навколо якого, проскочити у майбутне не вдасться. Зауважу лише, що на мою думку місцевий творчий клас в цілому уникає не лише відповіді на це питання, але й самої його постановки.
Як платформа ТЮ розвиває мистецький напрямок і не тільки
Менеджерка Платформи «ТЮ» Віра Процких:
Можна сказати, що платформа «ТЮ» – це простір в Маріуполі, створений людьми, яких об’єднала війна і які почали боротися з нею через культурні ініціативи. Все почалося з того, що Діана Берг та Костянтин Батозський об’єдналися з місцевими однодумцями та відкрили ГО “Розвиток Приазов’я”, щоб в розвивати сучасну культуру в Маріуполі, який вже отримав неформальний статус останнього форпоста України.
З самого початку робили фестивалі й запрошували зірок українського мистецтва, як Сергій Жадан, Маріяна Садовська, Dakh Daughters на безкоштовні концерти. Але було бажання та бачення створення якогось простору. Перша ідея була створити Арткластер сучасних митців й мисткинь.
З 2016 ми не обмежуємося лише мистецтвом, а й працюємо з правами людини в просвітницькому форматі, поєднуємо ці дві сфери: показуємо незалежне документальне кіно, робимо виставки критичного політичного мистецтва, робимо акції-перформаси в місті й наразі створюємо гру «Активація» про креативні протести.
Зараз ми на етапі ще однієї трансформації простору та діяльності. Плануємо на своїй базі зробити арт-центр, де підлітки зможуть проводити вільний час, навчаючись новим навичкам у креативній сфері: фільмування, ілюстрація, створення власної музики. Ми робимо все, щоб платформа «ТЮ» залишилось простором експериментів, свободи від стереотипів і упереджень.
***
Матеріал створений в межах проєкту «Активація: Культура мирних зібрань», що реалізується Платформою ТЮ завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Проєкт присвячений підвищенню обізнаності громад про право на свободу зібрань, культуру мирного і креативного протесту, а також про способи вирішення конфліктів між владою і суспільством.
