Олена Ливицька — мешканка Торецька, активістка та волонтерка громадської організації Твоє нове місто, яка утворилася у 2014 році. Чим наразі займається організація "Твоє нове місто", чому зараз містянам важливо скоординуватись та допомагати одне одному, та чому вона не виїжджає із Торецька, Олена розповіла Торецьк.Сity.
З 2014 року Олені з командою вдалося зробити багато: вони влаштовували акції в пам’ятні для України дати, вели перемовини із міською владою щодо облаштування громадських вбиралень з доступом для маломобільних людей, реалізували ідею ремонту міських сходів біля місцевої музичної школи (їх не ремонтували понад 60 років), відкрили багатофункціональний творчий простір для жителів Торецька на базі Станції юних техніків.
Чим займаються волонтери в Торецьку?
Наше ГО від початку відгукувалося на усі питання, які виникали в місті. З початком широкомасштабного вторгнення росії ми так само не могли залишатися осторонь. Частина представників ГО пішли до тероборони, інша частина — зокрема, я — вирішили, що ми з міста їхати не будемо, попри те, що розуміємо, на яку небезпеку себе наражаємо, якщо, наприклад, до міста зайдуть окупаційні війська.
Ми залишились, і наразі робимо все можливе, щоб допомогти нашій теробороні й військовим "на передку". Також, за можливості, намагаємось допомогти цивільним.
Наші дні зараз зазвичай проходять наступним чином. Ми спілкуємось у закритій телеграм групі, наші волонтери і в Києві, і в Дніпрі, і на Західній Україні, за кордоном. Тож кожного ранку питаємо одне в одного, як пройшла ніч, розподіляємо завдання на день: куди поїхати, з ким зустрітись, що передати й кому. Мені потрібно усіх людей між собою скоординувати, я відповідаю на дзвінки й переписуюсь постійно, тому мій телефон за день нагрівається до червоного.
Ми підключились в усі волонтерські групи по всій країні, шукаємо ліки, медичні турнікети, воєнну амуніцію, коли потрібно щось кудись відвезти (речі теробороні, наприклад), шукаємо транспорт, пальне. За кордоном щодо поставок також налагоджуємо зв’язки. Запити на допомогу отримуємо різні. Нещодавно згрупувалися із волонтерами з Краматорська, щоб допомогти Мар’їнці із медикаментами та ліками.
Як можуть допомогти містяни?
Мені хотілося б, щоб містяни за можливості більше включилися у волонтерську діяльність. Наприклад, організували збору речей, ліків, засобів гігієни для тих, хто цього потребує. Визначились з місцем, їх в місті вистачає. Потрібні тільки руки та ініціатива. Надалі на цю діяльність можна було б отримати грантову підтримку.
Локально я бачу, що люди допомагають, хтось збирає речі для людей літнього віку, хтось для матерів з дітьми, проте великого центра допомоги, як такого, немає. А це було б добре для міста.
Зараз нам стали б у пригоді руки та колеса, тому якщо є в місті люди, які бажають допомогти — долучайтесь. Будемо намагатись разом наблизити наш день перемоги.
ГО "Твоє нове місто" разом із друзями ГО "Ініціативна молодь українського Нью-Йорка" під час патріотичного автопробігу містами Донецької області, присвяченому Дню незалежності України.
"Якщо не ми — то хто?"
Окрім волонтерства, у мене є і "мирські" справи — вижити. Зняти готівку, а для цього простояти на морозі 3 години.
Я пригадую, що перші 3 дні війни ми майже не спали. Зараз трішки легше, але все одно працювати доводиться цілий день, інколи навіть вночі.
Війна — це виклик для всіх нас, для всіх українців, проте я ставлюся до цього спокійно і намагаюсь робити те, що можу на своєму місці. Якщо не ми — то хто?
Протягом усієї діяльності нашої ГО та інших організацій, ми не їхали з міста, яке всі вважали великою "дірою" на карті України, а, хоча і маленькими кроками, але намагалися його змінити, побудувати тут, у соціумі пострадянських поглядів, українське суспільство. І нам це вдавалось. Ми змінювали суспільство тут. І зараз найбільше мені не хотілося б втратити це і щоб знову звідти поїхали усі освічені, інтелектуальні, та культурні люди — і більше не повернулись. Тому я дуже сподіваюсь, що ми це суспільство збережемо. І далі будемо будувати тут, у Торецьку, свою Європу.
