Пані Тетяна разом з дочкою Любою та внуками Денисом і Андрійком були змушені тимчасово поїхати з рідного смт Нью-Йорк до Черкас. Сім'я рятувала маленьких хлопчиків від постійних обстрілів. Історію переселенців розповіли працівники Гуманітарного центру міста.
Ми до вас з Нью-Йорку!
"Ми до вас з Нью-Йорку!" Саме так пані Тетяна привіталася з волонтерами Черкаського центру. Виявляється, у місті не всі знали, що на Донеччині є "тезка" американського мегаполіса.
Сім'я з Нью-ЙоркуФото: Гуманітарний центр ЧМР
"Здивовані, ми дізналися від її дочки Люби, що це у нас, в Україні! Ця історична назва селища, відновлена нещодавно, неабияк дивує усіх, хто її чує. І самі жінки, розповідаючи різні курйозні випадки, посміхаються, попри те, що довелося пережити родині...", - пишуть волонтери.
Устигли городи засадити
Пані Люба розповідає, що вони до останнього залишалися вдома: "Днями сиділи в погребі. Сиро, холодно, страшно, що засипле навіки, як це було з іншими... та все ж – ВДОМА! Проте ставало все нестерпніше. Половина хат на нашій вулиці – зруйновані вибухами чи згоріли. Ворожа артилерія практично не змовкає. Але найстрашніше – літаки, які випускають ракети! Руйнування від них страшні – вирви глибиною з будинок!", – з жахом згадує жінка.
"Але ми встигли городи засадити й прополоти. Все зробили і поїхали. От тільки б "жуки" картоплю не з'їли", – бідкається бабуся Тетяна й додає, що приглянути буде кому – її чоловік і зять залишились вдома. Не змогли покинути майно.
"Чоловік привіз нас сюди, а сам повернувся. Він водій-далекобійник. Нещодавно був важко поранений осколками в спину. Дісталося, коли повертався додому. Два осколки витягли, а один – ні, небезпечно. На реабілітацію залишали в Умані, але він не погодився: "Військовим зараз потрібніша допомога. Немає чого місце займати. Я й так подужчаю!", – переказує Люба.
Зв'язок із рідними поки ще є. Там вони заряджають від генератора в одного із жителів селища.
Головне тихо
У Черкасах родині подобається: "Головне – тихо. Ми вже й забули, як це буває... А ще – дуже чисте, затишне місто. Люди привітні, всі нам допомагають! Це дуже підтримує. Та все ж дуже хочемо додому!".
У Черкасах родині подобається, але все ж вони мріють скоріш повернутися додомуФото: Гуманітарний центр ЧМР
Родина мріє, що першу городину вже буде збирати разом з коханими чоловіками у рідному Нью-Йорку.
