Журналіст THE NEW YORKER Джошуа Яффа відвідав схід України та поспілкувався з українськими військовими щодо ситуації на фронті. Серед них був і Володимир Єлець. Він правозахисник та громадський діяч з Торецька. Редакція Торецьк.city публікує уривок матеріалу з розмовою захисника та враженнями журналіста від поїздки на лінію фронту.
Артилерійський пінг-понг
Війна з Росією в Україні – це вже не той конфлікт, який був на початку цієї весни. Початкова кампанія російської армії в лютому та березні була вторгненням на трьох фронтах з мінімальним узгодженням дій та фактично відсутністю військової логіки. Українські війська влаштовували засідки невеликих підрозділів і використовували реактивні гранати, протитанкові засоби та безпілотники для знищення російських військових формувань і броні. Ви могли бачити вірусні відео, на яких українські захисники прямим ударом знищують техніку ворога, коли танки зникають у полум’ї та диму. Тепер російські військові перегрупували свої сили для більш цілеспрямованого наступу на Донбасі, на сході України. Вони використовують перевагу в артилерії та авіації. Як сказав Майкл Кофман, експерт з російських військових у CNA ( дослідницькій організації в галузі оборони) : «Росія має незначні, але поступові досягнення. Ситуація на Донбасі є більш небезпечною, ніж будь-коли».
Солдати їдуть на танку до лінії фронту в місті БахмутФото: Rick Mave / Sipa / AP
Нещодавно я провів кілька днів на Донбасі. Ряд офіцерів і рядових розповіли мені, що українська піхота рідко бачить ворога. Бої часто ведуться на відстані десяти миль і більше. Війна стала, як сказав мені один солдат, грою в «артилерійський пінг-понг».
У Бахмуті, містечку середнього розміру за кілька миль від фронту, я зустрів членів київського загону територіальної оборони, добровольчого військового корпусу, яких останніми тижнями відправили на схід; вони виглядали обшарпаними, але веселими. Оскільки російські війська захопили сусіднє місто Попасна, у травні Бахмут опинився в межах досяжності російської артилерії; він також був на головному шляху постачання України до Сєвєродонецька, міста, яке зараз є основною метою Росії та місцем проведення вуличних боїв. Один із солдатів перейшов на англійську, щоб описати бій: «Дозвольте сказати це так: зараз все жахливо». Він продовжував: «Ми хочемо застрелити ворога, але ми його не бачимо. Піхотинцю нічого робити в артилерійській війні, крім як копати та бігти».
Вогневий дощ
По дорозі з Бахмута я зупинився на військовому блокпосту, щоб привітатися з п’ятдесятирічним добровольцем Володимиром Єльцем. У нього глибокий баритон і густа срібляста борода. До війни Єлець був правозахисником. Вперше я зустрів його 23 лютого, за день до вторгнення Росії, у його рідному місті Торецьк. З початком війни Єлець приєднався до військ територіальної оборони і його направили сюди, де разом з іншими військами він копав нові окопи на випадок подальшого наступу росіян. «Можна сказати, що для мене нічого не змінилося», — сказав він. «Тільки тепер я з рушницею захищаю свободи людей».
Володимир ЄлецьФото: Соціальні мережі Володимира
Ми підійшли до вершини пагорба, звідки відкривався широкий вид на горизонт. Над головою гудів український військовий безпілотник. «Ми зайняли цю позицію, щоб усе було видно», – сказав мені Єлець. У кількох місцях уздовж гористого ландшафту розгорталися важкі бої в Бахмуті та Лимані. «Попасній було важко», – сказав. Він стояв і дивився, як небо освітлюється вогневим дощем.
Однією з найвідоміших організацій активістів у Торецьку була й залишається громадська організація “Твоє нове місто” та її керівник Володимир Єлець. Саме ця організація у 2020 році розробила проєкт "Швидка правова допомога". В рамках якого надавали юридичні консультації жителям сіл, які перебувають на периферії трьох громад Донецької області та виявилися відрізаними від цивілізації через бойові дії. З початком повномасштабної війни керівник організації Володимир Єлець з однодумцями пішли у територіальну оборону Бахмутського району.
