Минулого року Центр первинної медико-санітарної допомоги Торецької громади, потрапив до списку найкращих медзакладів такого типу в Україні. І це попри те, що з 2014 року регіон фактично живе на лінії вогню. Молода й амбітна команда, сучасні методи роботи - це про них. Вражає і той факт, що повномасштабна війна не зупинила медиків. Вони продовжують щодня допомагати своїм пацієнтам. Більше про їхню роботу в умовах війни журналісти Торецьк.City розпитали в очільниці центру первинної медико-санітарної допомоги Ганни Рябової.
Лише 20% лікарів виїхало, усі інші залишаються на місцях
Як вдалося налаштувати роботу первинок Торецької громади після повномасштабного вторгнення?
На сьогодні у нас в громаді робота первинної ланки організована, так само як і до повномасштабного вторгнення. Працюють усі амбулаторії в місті Торецьк, також працюють усі наші відділення у селищах, зокрема у смт Курдюмівка, яке нині є фактично лінією розмежування. Лише 20% наших лікарів виїхало, усі інші залишаються на місцях та працюють. Тобто, лише 6 лікарів евакуювалося, а 30 лишаються у громаді.
Очільниця центру первинної медико-санітарної допомоги Ганна РябоваФото: Особистий архів Ганни
Наша первинка працює також з електронними направленнями. Усі сімейні лікарі знаходяться на зв’язку зі своїми пацієнтами, навіть якщо ті виїхали чи евакуювалися. Вони можуть допомогти пацієнту, навіть якщо вони знаходяться в будь-якій точці України. Ми пересилаємо карти прививок, робимо електронні направлення на госпіталізацію та видачу ліків у інших містах, відкриваємо лікарняні тощо.
Наша громада ще з 2014 року прифронтова зона, ми розуміємо де знаходимося. Саме тому, у нас вже були підготовлені і підвальні приміщення, персоналу провели тренінги, як поводити себе в критичних ситуаціях. Коли почалося повномасштабне вторгнення, первинка взяла на себе також роль гуманітарної місії. Адже почалися перебої у постачанні ліків, почалися перебої у постачанні продуктів. Тому ми створили на базі кожної амбулаторії, а їх 8, пункти видачі ліків та засобів гігієни для дорослих та дітей.
Помітила, що у вас деякі лікарі приймають пацієнтів онлайн. Як вдалося налаштувати таку систему в умовах війни?
Ще до повномасштабної війни нам вдалося організувати роботу лікарів, щоб вони могли комунікувати з пацієнтами онлайн-режимі. У нас є кабінет телемедицини. Крім того, ми під'єднали систему HelsiPro, вона дає можливість робити відеодзвінки. Інколи у нас бувають перебої з інтернетом, то ця система часом підвисає, тому ми знайшли альтернативи - переходимо на WhatsApp, або ж консультуємо в телефонному режимі.
Лікарі за потреби працюють з дітьми онлайнФото: ЦПМСД "Торецьк"
Онлайн з паліативними дітками, які евакуювалися з громади, займається і наш логопед. У нас як працював Центр розвитку дитини "Діти з майбутнього", так він і продовжує роботу. Крім логопеда, консультує психолог. Заняття для тих, хто лишився у місті проводять офлайн.
Взаємодопомога - це дуже важливо
Чи вистачає ліків?
На перших етапах ми організували збір ліків. Кожен охочий міг принести все, що було вдома. Взаємодопомога - це дуже важливо. Але нині у нас на високому рівні організована робота з нашими гуманітарними партнерами, які допомагають з доставкою ліків у громади. Ми отримували медикаменти майже з усіх країн Європи та Америки. Усе це були виграні проєкти, тобто ми писали заявки їх розглядали й погоджували. У цьому, звичайно, нам допомагає керівник громади Василь Чинчик.
Ліків вистачає усім пацієнтамФото: ЦПМСД "Торецьк"
Також ліки надходять від обласного департаменту охорони здоров’я. Логістику доставки ліків організовуємо і ми, і місцева влада. Нам часто виділять паливо, або допомагають привести ці ліки з інших міст. На сьогодні усі жителі громади у нас забезпечені усіма життєво необхідними медикаментами, зокрема й інсуліном.
Як справляєтеся з проблемами в громаді: відсутністю води, перебоями зі світлом?
Місто забезпечує нас водою, її підвозять регулярно. Крім того, завдяки керівництву громади, і міжнародним партнерам у нас достатньо місткостей для зберігання води. Нещодавно ми ще й отримали польові фільтри. Крім того, у нас створений запас питної пляшкової води.
Що стосується світла, то перебої звичайно бувають. Але наші комунальні служби якось вмудруються весь час оперативно все ремонтувати. Звичайно, якщо є потреба, то ми переміщаємо ліки, які потребують холодового ланцюга з одної амбулаторії в іншу. Бувало, що і під обстріли потрапляли. Крім того, у нас вже є два генератори. Також, ми закупили усім нашим медикам павербанки, щоб вони завжди були на зв’язку, і щоб могли вести електронні реєстри. Тобто навіть, якщо у нас світла в громаді немає, відкрити лікарняний, ми все одно зможемо.
Скільки пацієнтів залишилося у громаді?
До 24 лютого у нас було приблизно 65 тисяч пацієнтів. Не всі мали декларації, але всіх ми обслуговували. Нині десь третина людей виїхали, а всі інші звертаються саме на першу ланку, бо вона більш близька. Ми є у маленьких містечках, людям простіше дістатися до амбулаторії, чим до лікарні у місті.
Не один раз бригада потрапляла під обстріли, але це наш обов’язок і ми продовжуємо підтримувати наших пацієнтів
Як ви зараз працюєте з паліативними хворими?
Ми одні з перших в області почали активну роботу з паліативними пацієнтами і досягли неабияких результатів. Не побоюся сказати, що напевно на Донеччині ми одні з кращих. Нині у нас 215 паліативних пацієнтів, це постійне супроводження. У цьому році ми розширилися і в нас уже є не тільки доросла паліативна команда, а й дитяча.
Паліативні мобільні бригади продовжують пацюватиФото: ЦПМСД "Торецьк"
Плани були ще більше, але, на жаль, через війну довелося поставити все на паузу. Але попри все мобільна команда працює і зараз у повному складі. Усі медикаменти та необхідні речі для догляду за пацієнтами також у нас є. Не один раз бригада потрапляла під обстріли, але це наш обов’язок і ми продовжуємо підтримувати наших пацієнтів.
Де берете сили для роботи?
Ми намагаємося усе робити для людей і заради людей. У нас були величезні плани. У лютому ми мали відкривати кол-центр, але поки цю ідею зупинили. Але все обов’язково зробимо. А де беремо сили? Ми просто розуміємо, що маємо зробити максимально усе можливе для нашої громади. І, напевно, це нами й керує.
