Анна Горбачова до 2014 року працювала на шахті у рідній Горлівці. Але в одну мить її місто окупували росіяни. Жінка разом з усією сім’єю втратила дім, роботу і мусила переїжджати у Торецьк. Тут Анна з нуля розпочала власну справу. Однак, спокійне життя тривало недовго. Росіяни розпочали повномасштабну війну і бомблять Торецьк ледве не щодня. Сім’я знову була змушена переїжджати. Для Торецьк. city Анна розповіла про усі свої життєві пригоди, про те як не втрачає віру і допомагає прифронтовому Торецьку.
Як з’явилася ідея створити пекарню?
До 2014 року у мене ніякої пекарні не було. Я була найманим працівником, працювала на шахті у Горлівці. Однак, у 14-му році в Україну вдерлися росіяни і моя Горлівка попала в тимчасову окупацію. Разом з моєю сім’єю ми переїхали в Торецьк. Обрали це місто не просто так. Мій син поліцейський не зрадив присягу, залишився вірним народу України і продовжив свою службу. Тоді ми надіялися, що переїзд тимчасовий, що над Горлівкою зовсім скоро майорітиме український прапор, а Торецьк поряд і ми ледве не перші повернемося додому. Але так не вийшло. І потрібно було жити далі, заробляти якось. Ми були дуже молодими, потрібно було оплачувати квартиру, годувати дітей. І вигадати потрібно щось було для середнього сина, бо він не пішов вчитися через війну.
Анна у магазині в ДніпріФото: Підприємці Торецька
І так почався наш підприємницький шлях. Ми зняли приміщення. Назвали “БлінОк”. Я все життя хотіла пекти, але в мене це ніяк не виходило. А от млинці в мене завжди виходили якнайкраще. Тому я послухала розумних людей, які казали мені, щоб я подумала, що я вмію робити і спробувала заробити на цьому гроші.
Тож ми пішли на навчання, згодом виграли грат від ООН на розвиток бізнесу. Нам видали поличку для хлібу і вітрину. І в 2015 році наш магазин почав працювати.
Як вас застала війна?
Дуже несподівано, хоч ми і жили поблизу лінії розмежування. Попри це ми будували плани, розвивали власну справу. В грудні 2021 року ми зняли приміщення в Сєвєродонецьку. (місто фактично знищили російські окупанти, зараз воно тимчасово окуповане, - ред.) У цьому приміщенні ми планували відкрити пекарню. Діти вже туди переїхали. Перше замовлення вони виконали 14 лютого. А відкриття офіційне ми планували на 8 березня. Тобто ми три місяці знімали приміщення, навезли туди обладнання професійного, але відкритися так і не втигли. Вивести своє майно з міста теж не змогли. Тому постало завдання врятувати хоча б те обладнання, що було в Торецьку. Там місто було більш захищене, і орки туди не так сильно полізли. Тому з березня ми шукали приміщення у Дніпрі. З першим приміщенням у нас не склалося. Ми перевезли туди обладнання, закрили його, пішли на зйомну квартиру, щоб переночувати. Тоді пішов дощ. І все моє модне обладнання опинулося затопленим. мене був шок. І ми галопом почали шукати інше місце. Знайшли швидко. зараз у Дніпрі багато оренди, багато хто поїхав, полишав свій бізнес.
У пекарні Анни у ДніпріФото: Підприємці Торецька
Ми почали вже пекти у Дніпрі свій хліб. Але більшість відвозимо на Торецьк. Хоча вже і тут почали потрошку торгувати. Двері ми відкрили. Але ще не вистачає столів, холодильників, прилавків.
Розкажіть трохи більше про те, як нині працює магазин в Торецьку?
Магазин у Торецьку так і працює. Ми туди возимо хліб. Я особисто сідаю за руль і відвожу, або мій син. Стараємося двічі, а то й тричі на тиждень їздити. Печемо хліб у Дніпрі, бо в Торецьку немає води, тому пічка не працює. Залишити там людей без хлібу було б зовсім некрасиво. До того ж магазин, який працює підтримує дух людей. Інколи підходять бабусі, які живуть поруч і вже звикли до нашого магазинчику і питають, чи ми їх не кинемо. Часом ще просять привести ліки, ми це теж робимо. За ці роки мені ці бабусі стали рідними. А ще агітуємо людей виїжджати. Особливо, коли це сім’я з маленькими дітками. Розказую на своєму прикладі, що все може затягнутися. І що життя важливіше.
Чи було складно вдруге переїжджати?
Вдруге було вже простіше переїжджати. По-перше, ми вже знали, що потрібно робити. По-друге, вже не було ілюзій, що це все тимчасово, ти розуміє, що це дистанція в довгу. Тоді ти розумієш, що щоб платити податки, потрібно заробляти гроші. Ніхто зарплату не дає, якщо ти підприємець. Потрібно було працювати, тому і голова правильно думала.Знайти приміщення. перевести бізнес, працювати і допомагати країні.
Зараз у нас в планах закріпитися у Дніпрі. Створити мережу своїх пекарень. І головне створити робочі місця для таких же переселенців, як ми. І найбільший план і мрія, щоб це було не в дуже далекому майбутньому і я ще не була геть старенькою, це повернутися в українську Горлівку і відкрити там пекарню.
У Дніпрі Родинна пекарня «Gorbachoff Studio» розташована за адресою: Гагаріна 40 Ж. (напроти ТЦ „NEO PLAZA”)
