Селище Курдюмівка Торецької громади — за 7 кілометрів від нині окупованої території. До повномасштабного вторгнення Росії тут жили близько 600 людей. Наразі залишилося 228.
Хто повідомляє: Громадське радіо
Ані світла, ані води, ані газу
Серед тих, хто не їде з селища Ганна. Вона працює санітаркою у місцевому медпункті. Але зараз її повноваження значно ширші.
«Взагалі-то я — санітарка, але рятую, можу перев’язати. У нас і не було лікаря. У нас є сімейний лікар, який працює у Торецьку, але ви ж бачили, як їхати. Ми їй телефонуємо. Вона розповідає, що робити, куди колоти, що капати, як перев’язати. У телефонному режимі. Ось так і працюємо», — розповідає жінка.
Наразі у селищі немає ані світла, ані води, ані газу.
«Світла немає. Воду возимо із Зорянівки. Мотоблок. Бабусі дають каністри. Все. І ще молодий чоловік на мотоциклі возить. Світла немає. Інтернету немає. Зв’язку ні з ким не підтримуємо. Для зв’язку треба йти на залізничну дорогу. А раптом стріляють? Є продуктовий магазин, але привозять продукти потроху, тому що світла немає. Усе швидко псується. Також і їсти готуємо:зварив, посьорбав — воно все зіпсувалося. Газу давно немає, світла — півтора тижня», — розповідає Ганна.
Хто мали змогу — поїхали. Але є ті, хто не мають змоги: не вистачає грошей, пояснює місцевий житель Олег.
«Куди їхати? Вже звикли тут. І не хочемо. Тут виросли. Навіщо кататися? Кому ми там треба? Швиденько приготували їсти й сидимо у підвалах. Готуємо тільки на вулиці, у підвалі не приготуєш. Дрова збиваємо, де прийдеться», — пояснює Олег.
Два тижні у підвалі
Через близкість фронту та постійні бої біля селища жителі фактично живуть під землею. У підвалі місцеві поставили зо два десятки ліжок.
"Уже два тижні. Або більше. Раніше спускалися періодично, вдень виходили, готували на багатті. Ось, пічки саморобні у дворах стоять. А зараз усі сидять. Вийшли, швиденько за кутом приготували чай, поїсти — і сюди спускаємося, бо неможливо вже. Ви самі вже все бачили й чули. Не всі тут сидять цілими днями, намагаються виходити на вулицю. Бо у підвалі важко дихати. Наприклад, мені після підвалу важко дихати. Я періодично виходжу, гуляю", - розповідає місцева жителька Ніна.
Підвал у КурдюмівціФото: Громадське радіо
Вижити в таких умовах місцевим допомагають волонтери. Саме вони привозять у селище продукти. У наборах: консерви, молоко, вермішель та соняшникова олія, говорить волонтер Юрій.
«У Торецьку, там, де були обстріли, роздали до ста пакетів. І приїхали сюди, у Курдюмівку. Тут тривають реальні бойові дії. Ми якраз проїжджали по лінії вогню. Привезли 138 пакетів сюди, оскільки тут люди потребують гуманітарної допомоги. Вони сидять у підвалах, не виходять. Дістатися сюди практично нереально. Ми самі у цьому переконалися», — каже Юрій.
