Ситуація на сході України не стає простішою. Активні бойові дії тривають, тому відповідно є люди, які мають їхати з зони бойових дій, лишати свої домівки, аби не заважати військовим робити свою справу. Також це важливо аби цивільний жителі, які не пристосовані до бойових дій, просто могли зберегти своє життя і надалі робити щось корисне для своєї сім'ї, для країни.
На YouTube каналі "Свої Сіті", започатковано проєкт під назвою "Займіть свої місця". Тут у форматі прямої трансляції щочетверга о 20:00, проходять зустрічі з тими, хто прийняв виклики війни. Тема, яка обговорювалась 27 квітня, звучить так: "Евакуація: шлях до безпеки чи в нікуди?".
Гостями ефіру була трійка людей, які займаються тим, що перш за все, стосується евакуації — волонтерка в організації «Добрий рух» Ольга Данилова, ще один наш гість — Дмитро Мишенін, засновник фонду «Янголи спасіння», та Євген Каплін, керівник гуманітарної місії "Проліска", яка займається вивезенням людей безпосередньо з Торецька. Також окремо ми розкажемо про те, як проходить евакуація з міста.
Кожного тижня з Донеччини евакуюється понад 200 людей
“Ми щодня евакуюємо людей. Перевозимо близько 150-200 осіб з Донецької області на тиждень.Торік в цей же час ми могли перевозити до 600 осіб на день, це було до 20 зон бойових дій, включаючи Донецьк і Луганськ. Зараз евакуюється лише Донецька зона. Наразі у нас все стандартизовано. Ми використовуємо невеликі машини для адресних заявок і доставляємо людей в центр міст, таких як Слов'янськ і Краматорськ. Зараз люди евакуюються лише в крайніх випадках, наприклад, якщо психологічний стрес стає занадто великим або будинок руйнується. Також є території, де люди відчувають себе спокійно, наприклад, у Часовому Ярі або Торецьку, але іноді й звідти поступають заявки”, — розпочав розмову Дмитро Мишенін.
Дмитро Мишенін
Також він додав, якщо завтра все стане спокійним або лінія фронту зміниться, це не означає, що евакуація більше не буде потрібна. Вона буде актуальна до кінця бойових дій. Просто будуть змінюватись пункти вивезення людей.
“Я підтримую евакуацію дітей та людей з обмеженими можливостями навіть з умовно безпечних територій. Оскільки їх вивезення під час обстрілів є набагато складнішим. У нас немає такого масштабу, як в інших місцях. Наразі у нас дуже мало заявок, не більше 20 людей на тиждень, та їх кількість зменшується. У Часовому Ярі дуже мало людей, які потребують евакуації, якщо це одна-дві людини, я просто звертаюся до МНС або поліції, щоб вони допомогли евакуювати їх. Якщо там вже ціла родина, то ми приїжджаємо та забираємо їх. Наразі ми евакуюємо людей з Константинівки, і люди починають розуміти, що тут для дітей не безпечно”, — додала Ольга Данилова.
Ольга Данилова
Вона закликала до евакуації людей з обмеженими можливостями з Торецька, Нью-Йорка та Константинівки. Бо досвід виїзду під час обстрілів показує, що потім виїхати набагато складніше, зараз є все необхідне для виїзду.
“У нас є три напрямки нашої транспортної діяльності. Перший напрямок — це евакуація людей. Другий — медична евакуація. Третій напрямок — це соціальне транспортування. Тобто ми перевозимо людей до місць, де вони можуть отримати доступ до банківських та медичних послуг, соціальних магазинів, аптек і т.д. Щодо евакуації, сьогодні 100% трафіку забезпечує Донецька область. Наша система побудована централізовано за домовленістю з військовою та цивільною адміністраціями, які збирають списки людей, які бажають евакуюватися. Наразі ми маємо три напрямки, з яких ми перевозимо людей. Однак є можливість додаткового напрямку евакуації залежно від інтенсивності бойових дій, який може бути відкритий в майбутньому”, — розповів про свою роботу Євген Каплін.
Євген Каплін
Також він розповів про місця, звідки евакуює людей місія “Проліска” — це міста Торецьк та Курахове. В Кураховому використовуються менші машини, волонтери та співробітники поліції та військових служб, а в інших громадах використовуються автобуси, з Торецька щоденно їздять евакуаційні автобуси.
“З Вугледарської, Маріїнської громади також вивозимо автобусами. Третій напрямок — це був Бахмутсько-Часів Ярівський. В міру того, як відбувалася окупація частин Бахмута, потім удари по Часівому-Яру, зараз інтенсивність виїзду зменшилась, але наразі додалась Костянтинівка, з якої 1-2 рази на тиждень на теж вивозить автобус», — додав керівник гуманітарної місії "Проліска".
Робота місії повністю побудована таким чином, що військові адміністрації на своїй грядці приймають дзвінки, пишуть охочих на виїзд. Щовечора наші працівники складають списки та попередньо визначають кількість людей, які будуть виїжджати з кожного з чотирьох напрямків, які були названі.
«Наразі відомо, що за останній місяць було евакуйовано близько тисячі людей. Кожен пасажир автобуса у списку підписується, підтверджуючи, що отримав послуги евакуації. Якщо порівняти зі січнем, то кількість евакуйованих зросла у двічі. Однак, якщо порівняти з минулим роком, то кількість евакуйованих зменшилась в 4-5 разів», — додав Євген Каплін.
Евакуація з Торецька
Від 18 квітня 2023 року проходить безкоштовна евакуація жителів Донеччини до територіальних громад Житомирської області. Виїзд здійснюється спеціальним безкоштовни потягом, який курсує один раз на чотири дні по парних днях.
Зі станції Покровськ евакуаційний потяг відправляється о 14:15. Він прямує до станції Бердичів (Житомирська область).
На Житомирщину евакуаційним рейсом 1 травня було доставлено 45 переселенців зі Сходу. Прибулих українців з Бахмута, Торецька, Покровської, Краматорської, Добропільської громад буде розселено у зручних соціальних прихистках в Романівській та Чуднівській територіальних громадах.
Жителі Торецької громади можуть залишити заявку на евакуацію за номерами телефону:
-
099-601-94-91 (цілодобово);
-
066-952-63-60 (щоденно з 08:00 до 17:00).
Бажаючі евакуюватися безпосередньо до Житомирської області можуть звертатися за номером телефону «гарячої лінії» УСЗН Торецької міської військової адміністрації:
-
066-456-71-70 (щоденно з 08:00 до 20:00).
“Місія "Проліска", майже кожного дня приймає заявки на вивезення людей з Торецька до Дніпра. Через те, що людей, які виїжджають не багато, то автобус їздить приблизно раз на тиждень”, — зазначив Євген Каплін.
Він додав, що евакуаційний автобус місії, заїжджає до Покровська — для тих, хто хоче пересісти на безкоштовний евакуаційний потяг до Житомирської області.
«Ми вибрали місто Дніпро для прибуття наших автобусів, тому що тут знаходиться наш офіс, який займається переміщеними особами, а також наші психологи, які зустрічаються з евакуйованими. За заповненістю, шелтери в Дніпрі дуже заповнені, і саме велика проблема з маломобільними людьми. Єдине більш-менш прийнятне місце для них — шелтер «Океан Добра». Тут наші спеціалісти працюють з похилими людьми, щоб допомогти їм отримати закордонні паспорти, та відправляють їх далі за кордон України. Тому періодично з'являються місця для всіх таких людей, які привозять волонтери, та їх розміщують на вокзалі», — коментує ситуацію Євген Каплін.
Також він додав, що Дніпрі працює 15 шелтерів, 13 з яких повністю заповнені людьми та ніхто не виїжджає з них. У двох з них є ще вільні місця. Зараз заповненість у шелтерах Дніпра становить 85-90%.
Географія розселення евакуйованих людей
Дивлячись на те, в яких регіонах перебувають люди, які потребують евакуації, трафік евакуації, яка не медична, є загальним. Близько 20% людей виїжджає з Покровського вокзалу на захід України, а 80% — з міста Дніпра.
На сьогодні в Україні є близько 2500 штатних гуртожитків. Середня кількість осіб в кожному становить 100 людей, що складає понад чверть мільйона людей загалом. Зокрема, лідерами за кількістю компактних поселень є Дніпро, Дніпропетровська область, Полтавська область та Закарпатська область.
«Найважча ситуація пов'язана з розміщенням маломобільних людей, а також з їх доглядом. Окрім розміщення, необхідний персонал, який зможе доглядати за ними. Я вважаю, що це ще більш проблематично, ніж просто розміщення, оскільки не вистачає персоналу, який міг би доглядати за маломобільними людьми. Деяких просто кидають, і евакуація стає складною, особливо коли людина, наприклад, старенький дідусь або бабуся з деменцією, і немає документів на руках, і він не пам'ятає, хто він і звідки він», — коментує ситуацію з розміщенням Дмитро Мишенін.
Також він додав, що організація має багато напрацювань щодо приміщень. Це готові будівлі, які надає адміністрація, де потрібно просто зробити ремонт. Є волонтери, які можуть допомогти. Можна отримати ціле крило лікарні або дитячий садок, який потрібно відремонтувати.
«У нас зараз в роботі два притулки, де місцева адміністрація вже повністю відремонтувала приміщення, встановлено плитку, лінолеум, бойлери та пральні машини. Однак не вистачає грошей на меблі. У кожного з них можна розмістити 30 осіб», — коментує волонтер.
Євген Каплін, додає, що місця компактного розміщення (МКП) є абсолютно різні.
«На рахунок проживання, є загальні кімнати де проживають по 12 і по 30 людей в кімнатах. Зараз головний офіс місії “Проліска”, базується в Ужгороді. Троє співробітників живуть також живуть в шелтерах. Одна зі співробітниць із Маріуполя, яка виїхала вже місяць після окупації, проживає разом з чоловіком в лікарні прямо на території лікарні вже рік», — ділиться досвідом Євген Каплін.
Чи безпечно виїжджати автобусами з Донечиини?
«Всі розуміють, і ми, і водії, і наші співробітники-волонтери, що вони не їздять на Канарські острови чи до батальйону Монако відпочивати. Вони їдуть працювати в зону бойових дій і мають відповідні ризики. При кожному рейсі водій зв'язується з евакуатором на місці з активістами або представником влади, щоб розуміти хоч якось безпечну ситуацію. Ми разом з військовими прокладаємо дороги, поки можна проїжджати. На рахунок мін — у нас є асфальтовані дороги, але іноді доводиться користуватися і неасфальтованими дорогами, де можуть бути міни. Це дуже важка історія», — прокоментував питання безпеки керівник гуманітарної місії "Проліска".
Засновник фонду «Янголи спасіння» зазначив, що їх волонтери їздять до Часового Яру та Торецька.
«Ми були одними з останніх цивільних волонтерів, кого ще пускали до Бахмута. Зараз туди пускають деяких, але вони дуже майже військові, там наразі перебуває до 5 людей зі спецтехнікою, а у нас просто мікроавтобуси. Ми їздимо до Торецька, Нью-Йорку, Часового Яру, Курахове та в районі. До Авдіївки не їздимо, але ми підтримуємо місцеву команду, яка складається з місцевих людей, і ми їх заправляємо та ремонтуємо, допомагаємо їм гуманітарною допомогою, яку вони возять туди та назад, та довозимо людей. Хоча там були випадки, коли люди поверталися в березні, тому не мали коштів на життя», — зазначив Дмитро Мишенін.
Ольга Данилова, додала що іноді їх волонтерська організація забирає людей з місць, де небезпечно. Також є водії, які їдуть до Сіверська, Торецька і Костянтинівки.
«Ми евакуювали людей до шелтерів, які наші друзі організували в Дніпрі, Харкові та Полтаві. Вони розміщують інвалідів та людей похилого віку, які не самостійні. Користуємося нагодою, що наші партнери з Краматорська допомагають нам відправляти людей до Покровська, де їх вже евакуюють державним транспортом до Житомира. Ми також допомагаємо сім'ям з дітьми, забезпечуючи їм особливі умови. Ми можемо винайняти квартири на два місяці, або знайти житло для дітей до трьох років, особливо для немовлят», — зазначила волонтер.
Я виїхав з території воєнних дій: що робити далі
«Якщо люди їдуть на евакуацю, то у місці прибуття їх зустрічає психолог або адміністратор шелтеру. Іноді нам доводиться співпрацювати з іншими шелтерами, якщо наш переповнений або там немає їжі. Ми надаємо людям з собою набір речей, який включає гігієнічні засоби та продукти. Перед поселенням ми завжди запитуємо, чи є вечеря, тому що коли ми вивозили людей з Бахмута, ми мали проблеми з отриманням допомоги. Щодо евакуації дітей, то для них ми маємо окремий класний шелтер, де їх зустрічають з радістю. Зараз у нас такі розміщення є під Києвом і в Полтаві», — говорить Ольга Данилова.
Вона додає, що у МКП працює психолог, надається правова допомога. Якщо люди потребують допомоги з документами.
Наприкінці зустрічі спікери підсумували, що загалом, важливо сказати в контексті евакуації — це завжди відповідальність за своє життя. На моменті, коли приймається рішення поїхати, потрібно визнати, що ви не хочете жити під бомбами. І коли людина виїжджає, то має розуміти, що далі доведеться нести відповідальність за себе, працювати та намагатись налагоджувати нове життя.
