Після Другої світової війни радянська влада влаштувала велике переселення народів. У 1951 році, за наказом Сталіна, з тодішньої Дрогобицької області виселили 32 тисячі бойків на південь і схід України. З села Ліскувате вивезли 300 родин і розселили їх у трьох селах на Донеччині - Роздолівка, Званівка і Верхньокам’янське. Нащадки депортованих бойків трималися один одного і пустили своє коріння на сході. Проте, росіяни не заспокоїлися. У 2022-му "нащадки" Сталіна знову змусили бойків їхати з насиджених місць.
Польський бойко Олександр Чаплик з Донеччини розповів сайту Торецьк.City про історію своєї родини та випробування 2022 року.
Депортація бойків на схід України
Згідно з договором про обмін територіями між Польщею та СРСР, село Ліскувате відійшло полякам. У 1951 році бойків з цієї території радянська влада депортувала у Сталінську (нині Донецьку) область.
Наче худоба у вантажних вагонах, 332 родини з Ліскуватого їхали у невідоме. Серед них були бабця і дід Олександра Чаплика.
Чоловік розповідає історію своєї родини: “Вони їхали майже з порожніми руками, мали особисті речі й те, що встигли зібрати нашвидкоруч. Діда і бабцю разом з шістьма синами переселили у Верхньокам’янське, тоді воно називалося Чубарівка”.
Пращурів Чаплика депотували на ДонбасФото: Facebook Олександра Чаплика
Зі слів олександрової бабусі, на новому місці їх прийняли дуже добре, навіть надавали тимчасове житло. Селяни переселенців називали “западенцями” та допомагали приїжджим чим могли. Пращури Олександра були працьовитими людьми - потихеньку відбудували невеличку хатинку, де й проживали з синами.
“Один з синів, Степан, познайомився з місцевою дівчиною. Ганна працювала зоотехніком у другому відділенні - с.Івано-Дар’ївка, а він був конюхом. Згодом молоді люди побралися і народився я. Тож 50 на 50 маю бойківську кров”, - каже Олександр.
На жаль, батько помер рано, тож Сашка ростила мати сама.
Мати виховала файного бойка
Коли Олександр виріс і одружився, на місці маленької батьківської хатинки побудував новий будинок для своєї родини. Разом з дружиною виховали двох доньок і сина. Нині у родині - троє онуків.
Олександр Чаплик - підприємець. Чоловік займався сільським господарством: обробляв кілька гектарів землі. Він розводив домашню худобу і виготовляв ковбаси, продавав молоко і варив сири. Свою продукцію реалізовував у власних магазинах: один працював у рідному селі, три - у Бахмуті.
Один з магазинів підприємця ЧапликаФото: Facebook Олександра Чаплика
“Я починав з 15 корів - брав участь у міжнародних грантах на відкриття агробізнесу. Згодом у мене вже було потужне господарство: 150 голів корів, бики, свині, віслюки, кроляча ферма на 200 голів”, - не зупиняючись перераховує свої здобутки підприємець.
Чоловік облагородив ставок, звів там турбазу на 20 будиночків.
Чаплик завжди допомагав односельцям чим міг. Люди обрали його депутатом Бахмутської районної ради.
Геть з рідного дому: війна постукала у двері
Згодом, бойки становили більшість населення у Верхньокам’янському - майже 70%. Селяни згуртувалися і звели греко-католицьку церкву. Почали святкувати релігійні свята, селом ходили вертепи.
Настав 2014 рік. Тоді поруч йшли бойові дії. Проросійські бойовики їздили трасою з Лисичанська на Слов’янськ. Проїжджаючи повз села казали: “Ваше бандерівське село треба спалити, у вас тут западенці, бандерівці”.
Але Бог милував - тоді у Верхньокам’янському постраждало лише два будинки.
Новину про початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну Олександр почув на світанку. 24 лютого зателефонував син з Харкова і сказав, що місто перебуває під бомбардуванням росіян.
Чаплик згадує перші дні війни: “Як почалася війна, продукти роздав селянам, худобу відв'язав, випустив з ферми. Корови ще довго ходили навкруги, навіть забридали на позиції до українських бійців. Стадо баранів віддав підрозділу ЗСУ, що поруч боронив Донеччину: “Хлопці, беріть: ріжте, їжте, щоб добро не пропало”.
Олександр намагався врятувати свою техніку. Частину вдалося вивезти на підконтрольну Україні територію. Пошкоджений комбайн залишився у Верхньокам’янському.
Частину техніки врятував, частину - пошкоджено обстріламиФото: Особистий архів Олександра Чаплика
КАМАЗ, навантажувач й іншу техніку фермер віддав на потреби української армії.
"З Бахмута зроблять Дубаї, а у Верхньокам’янському зведуть "розумне село"
Олександр об’їздив всю Україну. Шукав житло. Знайшов на Житомирщині гарний будинок, поруч - чотири гектари землі. А ще є пилорама, ставок, ліс.
Тож Чаплик-старший і на новому місці не сидить склавши руки. Разом з сином вже набрали домашньої птиці, а поміж важкої господарської роботи, пишуть два міні-гранти для старту підприємництва.
“Потрібні гроші на розведення великої рогатої худоби і свиней. У нас є трохи обладнання з переробки м’яса і молока, треба працювати. А поки що косимо траву - робимо заготівлю сіна на зиму для тварин”, - каже фермер.
З Бахмута зроблять Дубаї, а у Верхньокам’янському зведуть "розумне село" Фото: Facebook Олександра Чаплика
Після перемоги України Олександр збирається поїхати у Верхньокам’янське - подивитися, що залишилося після російських “визволителів”. Хоча й знає від військових, з якими постійно на зв'язку: населений пункт зруйновано вщент. Вціліла лише капличка пресвятої Богородиці посеред села.
За словами військових, каже чоловік, на розмінування території знадобиться до п'яти років.
Підприємець впевнений, що рано чи пізно регіон відбудують знову: “У мене є віра, що згодом, під час відновлення з Бахмута зроблять такі Дубаї, що ого-го! Просто в мене вже вік такий… але мої діти й онуки все застануть і побачать”.
Олександр Чаплик каже, що Верхньокам’янське - дуже дружнє село. І хоча нині всі роз’їхалися по різних куточках України, всі підтримують зв’язок один з одним. Селяни, сподіваються відродити своє село навіть на іншій місцині, аби з улюбленою назвою та своїм неповторним колоритом.
І поки українське військо день за днем наближає перемогу, Чаплик вже пропонує пілотний проект: відновити село за російську репарацію у співфінансуванні з поляками та місцевими.
Бойко каже: “Там можна побудувати “розумне село” з модульних будиночків, щоб керування було зі смартфону (сміється). Аби жили сім’ї з малими дітьми. Побудувати дитсадок, школу, поруч - магазин, красиву церкву”.
Повну версію інтерв’ю Олександра Чаплика дивіться на YouTube-каналі Свої.City:
Евакуація з Торецької громади: коли наступний автобус
