Цієї неділі, 6 жовтня, вся освітянська спільнота відзначить своє професійне свято - День Вчителя. Напередодні свята журналіст Торецьк.City зустрівся із молодим спеціалістом, вчителем 9 школи Ганною Мартишевською, яка четвертий рік викладає в рідній школі українську мову і літературу. У неформальній обстановці наша героїня розповіла нам, що значить для неї її професія та поділилася своїми маленькими секретиками, які застосовує у своїй педагогічній практиці.
- Мене звати Ганна Вадимівна Мартишевська, мені 26 років. Після закінчення Донбаського державного педагогічного університету, приїхала викладати українську мову та літературу у рідній школі № 9, де і працюю четвертий рік поспіль.
На вибір моєї професії насамперед вплинула моя мама. Сама вона, не маючи освіти педагога, була для мене справжнім вчителем життя. І навіть сьогодні кожне її слово для мене – то справжнє зерно істини. На мою думку, вчитель – професія та покликання душі водночас, адже хіба можна по-справжньому щиро навчати, не отримуючи від того душевної насолоди. Професіоналізм і покликання, на мою думку, є нероздільні – це гармонія розуму і серця.
Велику роль у виборі майбутньої професії зіграли й мої шкільні вчителі, які стали для мене взірцем доброти, людяності й толерантності. Я сама дуже люблю дітей, і саме фах вчителя дає мені широке поле для творчості.
Звичайно, я дуже переживала, коли починала свою педагогічну діяльність. Знайомі мене лякали, казали, що це дуже важко, що я не зможу, що сама схожа на ученицю. Але я знала, що все можна подолати. Мені пощастило, тому що я почала працювати в школі, де сама навчалась. Колеги та батьки тут же почали пропонувати підтримку. Я вдячна їм за їхню допомогу, за те, що вони вірять в мене і в моїх дітей. Мене оточили підтримкою, теплом і турботою. Директор, Тетяна Олексіївна, доклала максимум зусиль, щоб мені, молодому фахівцеві, працювати було комфортно. Звичайно, спочатку було трохи страшно, але цією роботою треба жити. Я приходжу в школу і розумію, що це моє, я отримую насолоду від своєї роботи. Крім того, що я учитель, я ще й класний керівник. Впевнена, мої діти – найкращі, вони унікальні, і я розумію, що з вибором я не помилилася.
За три роки роботи в школі я змогла впоратися з багатьма труднощами, які стоять на шляху молодого педагога. Будь-яка соціальна група - це організм, що складається з безлічі особистостей, до кожної з яких можна знайти підхід. На даний момент у мене чудові стосунки як з колегами, так і з учнями різного віку - від 13 до 17 років. Вважаю, що педагогічна діяльність є продуктивною, цей висновок підтверджується безліччю фактів: учні цікавляться моїм предметом, готують роботи на науково - практичні конференції, займаються проектною та дослідницькою діяльністю, із задоволенням беруть участь в проведенні позакласних заходів. Як педагог, я брала участь у різноманітних конкурсах, тренінгах, творчих групах. Але, звичайно, я знаходжусь у постійному пошуку і кожного разу при підготовці до уроків знаходжу щось цікаве і нове. Врешті решт, я тільки на початку свого професійного шляху.
Перше враження, що теорія і практика якось дуже сильно відрізняються. Мало знати одну теорію, мало знати багато теорії ... Теорію я знала відмінно, але крім глибоких знань потрібна була ще й практика: як складати календарне планування, як готувати плани - конспекти, як добре приготуватися до уроків, як вести шкільну документацію і багато інших питань. Хоча, якщо теорію не знаєш, то і практикою відповідно не володієш. Практикою легше опанувати, якщо є теоретична підготовка. Робота в школі – абсолютна протилежність того, чому навчали в університеті. Немає жодної вільної хвилини, щільний розклад, безліч уроків, до яких слід ретельно готуватися. Але тим не менш, почуття від добре проведеного уроку або виховного заходу з дітьми дуже приємне. Адже слова твоїх учнів: «Дякуємо за урок», – це один з найцінніших компліментів вчителю.
На мою думку, робота вчителя – це покликання. При цьому, щоб працювати тільки за ідею потрібна велика сила волі, але матеріальна сторона теж дуже важлива. Ми молоді і нам теж потрібна фінансова підтримка. І ця підтримка, насправді, є!
У перший рік роботи я отримувала невелику зарплатню (біля 4000 гр.), зараз вона збільшилася (більше 6000 гр.). Це як в будь-якій професії: скільки ти вкладеш, стільки й отримаєш. І в цьому я переконалася на власному прикладі.
