Сьогодні, 23 листопада, в Торецьку відбулася година пам'яті і скорботи "Людської пам'яті мости", на яку були запрошені учні одинадцятих класів.
Яскравий вогник свічки біля паляниці бентежно мерехтить, привертаючи увагу гостей центральної бібліотеки в Торецьку. Діти кидають короткі погляди на цю інсталяцію. Деякі задумливо затримують очі. Невпевненими кроками проходять учні до читального залу, де на них чекає екран з великими літерами — "Голодомор в Україні". Тиша. Це не типове українське свято, де всі співають гомінкі пісні та радіють. Це день журби та скорботи.
Ця фраза впевнено пролунала з вуст ведучої. Мільйони смертей невинних людей, два роки життя у пеклі та відсутність надій — навіть дивуєшся, що все це про наш, український народ.
"Сьогодні всі ми можемо дозволити собі робити манікюр, мати нігті такої довжини і кольору, як захочемо. Усі ми купуємо гаджети, які спрощують наше життя. Складно уявити ситуацію, коли до тебе приходять гості, а ти не маєш що смачненького поставити на стіл. І коли згадуєш події тридцятих років, дійсно починаєш цінувати те, що в тебе є сьогодні." — каже Олена Кульбачна, заступник керівника ВЦА Торецка. Стримувати потік сліз їй складно — "Здається, кожна жінка, яка бачить такі фото дітей, не зможе себе стримати."
Учні спеціалізованої школи №3 та студенти торецького музичного коледжу виступали з ліричними віршами та піснями.
Ми вирішили спитати думки молоді: чи треба відзначати річниці пам'яті жертв голодомору?
"Звісно, адже пам'ятати свою історію це важливо. Завдяки урокам минулого ми робимо висновки для кращого майбутнього." — висловлюється Данило, учень 11 класу.
На думку Світлани з відзначенням річниць трагедії перебільшують: "Так, знати про голодомор це важливо, але в історії України є багато подій, які також заслуговують уваги."
"Мені здається, подібні заходи виховують патріотизм, тому вони важливі" — лаконічно коментує Єлизавета.
"Це добре, коли молодь знає і пам'ятає" — приєднується Анастасія.
А молодь Торецька дійсно знає і пам'ятає.
