На території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, залишається майже 4 тис. дітей. За словами голови Донецької ОВА Павла Кириленко, в області за рік окупанти уже вбили щонайменше 143 дитини. Для сприяння евакуації дітей з зони бойових дій Кабінет міністрів України 7 березня схвалив механізм примусової евакуації дітей. Таке рішення було ініційоване та розроблене Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення. Питання захисту життя дітей та їх евакуації з особливо небезпечних територій взяла під особистий контроль Віцепрем’єр-міністр Ірина Верещук. Що передбачає цей механізм читайте на Торецьк.City.
Які підстави для проведення примусової евакуації?
Підставою для проведення примусової евакуації дітей відтепер є рішення обласних військових адміністрацій, яке погоджене з органами військового командування та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення.
Як здійснюється примусова евакуація дітей?
Обов’язкова евакуація у примусовий спосіб дітей здійснюватиметься за супроводом:
- одного з батьків,
- особи, яка замінює одного з дітей;
- іншого законного представника.
Чи можна відмовитися від примусової евакуації?
Відмова батьків чи опікунів евакуювати дитину не допускається.
«Прийняте рішення має спонукати батьків більш зважено підходити до питання евакуації їхніх дітей. Якщо дорослі не спроможні подбати про безпеку дитини, то це має зробити держава», – прокоментувала рішення Віцепрем’єр-міністр України Ірина Верещук.
В який регіонах оголошена примусова евакуація дітей?
Наразі під відповідні критерії застосування примусової евакуації дітей із зон бойових дій підпадає тільки Бахмут.
За словами Ірини Верещук, що наразі у Бахмуті залишається менше 4 тисяч людей, серед яких приблизно 38 дітей. За словами посадовиці, у місті зруйновані й пошкоджені більшість житлових будинків, не функціонує соціальна інфраструктура. Для порятунку людей діють спеціальні евакуаційні групи, які допомагають вибратися, і бронетранспорт. Але мешканці часто ховаються у підвалах, не залишаючи даних про місця свого перебування.
«Ці мешканці, а особливо діти, які повністю залежать від дорослих, беззахисні. Багато днів і ночей вони знаходяться в інформаційному вакуумі та надзвичайному стресовому стані. Тож не можуть адекватно оцінити загрозу своєму життю і життю своїх дітей», – резюмувала Ірина Верещук.
