Мешканці Донбасу готові до протестів, а чиновники – не дуже
Майже половина жителів Донецької області (46%) та більше третини мешканців Луганської (39%) кажуть, що готові підтримати протести в своєму населеному пункті, якщо такі матимуть місце. Про це свідчать результати дослідження фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центра політичної соціології. Зокрема жителі неокупованої частини Донбасу схильні виходити на вулиці через підвищення тарифів, закриття підприємств або погіршення медичного обслуговування.
Попри це, 41% респондентів з Донецької та 40% з Луганської області вважають масові протести в своїх населених пунктах малоймовірними, а 33% та 39% відповідно переконані, що таких акцій точно не буде. На високу ймовірність протестів вказали лише 19% опитаних мешканців з Донецької та 16% з Луганської області.
Акція «Немонстрація» в Маріуполі
Проте, якщо протести на вільній частині Донбасу і відбуваються, місцеві чиновники та правоохоронці часто до них не готові. По-перше, вони до них не дуже звичні. По-друге, погано обізнані в правовому полі.
– Коли починаються мітинги – починаються проблеми у чиновників: вони просто не знають, що робити і як поводитися, – відзначає Олександр Сосновський.
Свого часу він сам був по той бік: працював старшим інспектором з особливих доручень управління забезпечення прав людини Національної поліції України. А тепер є кризовим менеджером громадської організації «Розвиток Приазов’я».
Олександр Сосновський раніше працював у Нацполіції
Щоб виправити ситуацію, маріупольська Платформа ТЮ в межах проєкту «Активація: Культура мирних зібрань» відправила до п’яти міст вільного Донбасу своїх експертів – щоб ті поспілкувалися з чиновниками про законодавство та співпрацю з протестувальниками.
Так, Олександр Сосновський разом з напарником Михайлом Лебедєм відвідали Краматорськ, Покровськ, Бахмут, Маріуполь та Сєвєродонецьк.
Експерти зустрічалися з представниками обласних і районних державних адміністрацій, місцевих рад (працівниками виконкомів і місцевими депутатами) та розповідали їм про українське законодавство, яке регулює мирні протести, та світову практику в цій сфері. А держслужбовці ділилися власним досвідом спілкування з активістами та адміністрування мітингів.
Аудиторія, за словами Олександра, зібралася різна. Хтось прийшов за власним бажанням, а хтось – за наказом начальника:
– Приходили й такі, яким усе це було не дуже цікаво. Але в основному я позитивно характеризую публіку: були люди, яким небайдуже те, що відбувається, люди, які вникають у свою справу, хочуть щось зробити краще, у чомусь розібратися. Загалом було цікаво.
Спілкування з чиновниками в Сєвєродонецьку
Що хвилює держслужбовців
Після спілкування з місцевими чиновниками експерти проєкту від Платформи ТЮ виокремили дві основні проблеми, що їх хвилюють
– Перше – коли під час мітингів перекриваються автомобільні або залізничні шляхи. І друге – коли організатори мирних зібрань заздалегідь не повідомляють владі про їх проведення. Але розповідали нам також про проблему багатомісячної невиплати зарплат шахтарям, що потроху радикалізує протести, – зазначає Михайло Лебедь, член правління ГО «Правозахисна Ініціатива».
Михайло Лебедь розповідає держслужбовцям про протести
Перекриття доріг під час протестів, наголошує експерт, стає приводом для конфліктів чи не в будь-якій країні світу.
– Дороги є спільною власністю як водіїв та пасажирів транспорту, так і пішоходів. Тому під час таких мітингів право на пересування одних людей конфліктує із правом на мирні зібрання інших, – пояснює Михайло.
У такому випадку чиновникам та правоохоронцям треба застосовувати ненасильницькі тактики взаємодії з протестувальниками, тобто домовлятися про припинення мітингів або розблокування доріг.
Проведення мітингів без попереднього сповіщення місцевої влади не є правопорушенням, акцентує увагу правозахисник.
Про такі протести легко дізнатися самому через соцмережі – треба відслідковувати відповідні анонси, що вже роблять українські правоохоронні органи й спецслужби.
А причиною, чому активісти не повідомляють про намір проводити захід, найчастіше є забюрократизовані процедури подачі таких повідомлень.
– Організатори протестів дізнаються, що такі процедури необов'язкові до виконання, і роблять так, як їм легше.
Ми радили зробити зручні для заповнення форми для повідомлень на офіційних сайтах місцевих органів влади, щоб організатори мирних зібрань витрачали на це мінімум часу й нервів
Захід від Платформи ТЮ в Покровську
Епідемія, вибори, фронт
Є і специфічні виклики для чиновників з Донбасу, пов’язані з близькістю бойових дій та окупованих територій.
Оскільки на території Донецької та Луганської областей режим воєнного або надзвичайного стану не запровадили, юридично там можна вільно проводити мирні зібрання. Заборонити проводити мітинг можна тільки в судовому порядку.
– Якщо такого рішення суду немає, то протестувати люди мають право навіть на лінії зіткнення з проросійськими силами. Щоправда, там ніхто не застрахований від того, щоб під час такого протесту бути застреленим. Тому, щоб вберегти життя і здоров'я людей, діють так звані непрямі обмеження свободи зібрань. А саме – обмеження свободи пересування, – пояснює Михайло Лебедь.
Наприклад, якщо ви вже якось потрапили безпосередньо на фронт, то мітингувати там право маєте. Але затримають вас і судитимуть за те, що раніше ви незаконно обійшли військовий блокпост, потрапивши таким чином в закриту для відвідувань «червону зону».
Учасники заходу в Бахмуті
Введення в Україні карантинних обмежень задля недопущення розповсюдження коронавірусу також вплинуло на проведення мітингів. Повністю заборонити або регулювати правила проведення протестів ані Кабмін, ані місцеві адміністрації права не мають: бо не було надзвичайного стану. Проте можуть оштрафувати учасників мітингів за порушення карантину, тому варто виконувати протиепідемічні вимоги.
– Остання редакція урядової постанови, наприклад, вказує, що на масових заходах люди мають розташовуватися не більше однієї особи на кожні 5 кв. м. І що організаторам варто слідкувати за дотриманням фізичної дистанції у не менше ніж 1,5 м між учасниками заходів. Якщо дотримуватися цих норм і вдягнути на обличчя маски та респіратори, то будуть значно більші шанси виграти в суді після того, як поліція складе на мітингувальників протоколи за порушення правил карантину. З 77 відомих моїй організації судів на цю тему 13 учасників мирних зібрань програли, і чотирьом з них присудили штрафи у 17 тис. грн і 34 тис. грн, – розповідає член правління «Правозахисної Ініціативи».
Акція «Рожевий бунт» в Маріуполі
На 25 жовтня 2020 року в Україні заплановані місцеві вибори. Під час будь-яких виборчих процесів конфлікти та непорозуміння в суспільстві загострюються. Крім того, Михайло Лебедь вважає, що до влади можуть прийти проросійські сили, які сприятимуть проведенню антидержавних акцій:
– Результати останніх парламентських виборів дозволяють прогнозувати, що більшість у місцевих радах обох областей візьмуть проросійські сили, одна з яких прямо виступає за автономізацію Донбасу. Влада на місцях дозволить влаштувати політичний «дах» для мітингів відповідної тематики та організовувати силові крила своїх партій.
Щоб уникнути такої ситуації, українські правоохоронні органи та спецслужби, а також місцева влада мають бути напоготові.
– Тут органи влади мають співпрацювати в комплексі. З одного боку, навіть заборона суду не зупинить мітинг, якщо на вулицю вийшли, наприклад, тисячі людей. З іншого – як для формулювання позову, так і для відкриття кримінального провадження і арешту організаторів протесту потрібні обґрунтовані підстави, засновані на реальних доказах. Ланцюг зв'язку організаторів з, наприклад, російською агентурою мають засоби довести, можливо, лише спецслужби.
Що можуть і чого не можуть робити чиновники
Щоб підсумувати, розберемося, що може і чого не може робити місцева влада в контексті мирних зібрань. Отже, забороняти проведення мирних зібрань, місцева влада не може. Як і не може видавати підзаконні акти, що регулюють свободу зібрань та містять неконституційні норми. Хоча така практика на Донбасі є поширеною:
– У органів місцевого самоврядування та їх виконкомів ця практика почалася ще з радянських часів. Наприклад, такий документ досі вважає чинним влада міста Краматорськ. Але є і суто сучасний прецедент – такий документ про правила на маріупольському напрямку ухвалили в часи антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях. Стаття 19 Конституції України дозволяє ігнорувати ці підзаконні акти. Законодавство також дозволяє оскаржувати їх в судах, зокрема тому їх кількість поступово меншає, – розповідає Михайло Лебедь.
Захід в Покровську
Але є інші непрямі способи впливу на протести. По-перше, органи самоврядування можуть подати позов до суду, якщо є підстави вважати, що мітинг загрожуватиме національній безпеці або громадському порядку. По-друге, вони можуть обмежити чи заборонити доступ до певних територій – про що вже згадувалось. По-третє, місцева влада грає важливу політичну роль у вирішенні конфліктів.
Мітинги та протести – це те, що роблять люди, коли інші засоби бути почутими вичерпалися. Тому майже будь-якого мітингу можна уникнути, якщо вирішити спірне питання заздалегідь. Для цього потрібно налагодити дієвий діалог між владою та активними громадянами.
Конопляна акція в Маріуполі
Якщо ж протест все-таки відбувся, кращий метод з ним «розібратися» – спілкування. Це допоможе уникнути загострення конфлікту.
– Варто вийти до мітингувальників, вислухати їх, запропонувати варіанти вирішення проблеми. Важливо залучити «гарячі голови» до процесу вирішення. Тому запрошення лідерів протестів до тематичних робочих груп, що практикують на місцях, загалом є правильним. Проте варто пам'ятати, що імітація роботи в цих групах і так зване «забалакування» проблеми може призвести до нової хвилі протестів, – зазначає Михайло.
Його напарник Олександр наводить приклад, коли пряма розмова між активістами з одного боку та держслужбовцями з іншого допомогла вирішити конфлікт:
– У Маріуполі відбувся спонтанний мітинг, присвячений підвищенню цін на громадський транспорт. Він проходив у самому центрі міста, активісти перекрили дорогу. Через це поліція склала протоколи на деяких учасників. Народ дуже обурювався. І ми в Платформі ТЮ зробили такий захід: покликали начальника департаменту внутрішньої політики міської ради, начальника поліції міста, активістів, які були на мітингу і на яких склали протоколи, і всі разом продуктивно поговорили в напівформальній обстановці. Люди пояснили – одні зі свого боку, інші – зі свого боку. І градус напруження і недовіри знижувався. Завжди не вистачає взаємодії, спілкування. Просто треба говорити.
Михайло Лебедь та екс-правозахисник, заступник міського голови Сєвєродонецька Олексій Свєтіков
***
Матеріал створений в межах проєкту «Активація: Культура мирних зібрань», що реалізується Платформою ТЮ завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Проєкт присвячений підвищенню обізнаності громад про право на свободу зібрань, культуру мирного і креативного протесту, а також про способи вирішення конфліктів між владою і суспільством.
