18-річний В'ячеслав Ялов із селища Верхньоторецьке став опікуном для чотирьох молодших братиків та сестричок. Їхню маму вбив ворожий снаряд, інших рідних у дітей немає. Щоб їх не забрали до притулку, старший син оформив опікунство на себе та вивіз дітей якомога далі від бойових дій – на Львівщину. Про В'ячеслава розповіли в ефірі "5 каналу". Публікуємо текстову версію матеріалу.
15 березня 2022 року життя 18-річного Слави із селища Верхньоторецьке, що на Донеччині, змінилося вмить. Того дня хлопець із мамою поверталися додому. Раптом за кілька метрів від них прилетіло два ворожі снаряди.
Хлопець згадує: "Упав другий снаряд, він оглушив, я відкриваю очі, мама лежить на боку і її останні слова: "Зі мною все добре". Я перевертаю… і там… Я все робив, щоб її врятувати".
Він кликав на допомогу, перев'язував одягом рани, та врятувати маму не вдалося. 37-річна Марина загинула.
"Я довго біля неї сидів і не міг повірити. Я не знав, що робити, як сказати дітям. Зайшов у дім, діти самі все зрозуміли, тільки Ніколь мене запитала, чи можна було її спасти", – згадує хлопець.
«Маму поховали у вирві з-під снаряда»
Через окупацію селища діти не змогли нормально поховати маму. Слава каже: "Там, де ми йшли, у вирві поховали, зробили гарну їй могилку хлопці. Як відкриють дорогу, мої знайомі нормально переховають маму".
За кілька днів Слава зібрав двох молодших братів та двох сестер і вивіз дітей якомога далі від бойових дій. Евакуаційним потягом вони дісталися Львівщини. Тут хлопець оформив документи та став опікуном для молодших, щоб їх не забрали до дитбудинків, адже більше рідні у них немає.
Хлопець говорить: "Я хочу, щоб у дітей було дитинство, я знаю, у мене все вийде. Ніколь в мене йде на відмінницю. Данька не дуже хоче навчатися, хоч він може. Я вже знайшов йому вчителя. Я хочу на фізичну реабілітацію. Я знаю, коли я вивчуся, буду добрим лікарем і до мене будуть йти люди".
Життя на Львівщині
На Львівщині хлопець влаштував дітей до школи. Він готує для них їсти, пере одяг та організовує їхнє дозвілля. З усіма зустрічаємося у дитячому розважальному центрі. За гарну поведінку старший брат приводить сюди дітлахів.
Олівії – 8, Ніколь – 11. Сестрички обожнюють старшого брата. Хоч інколи він може і насварити. У дівчат є ще два брати. 16-річний Данило і 10-річний Тимур. Нині вони усі починають життя з нової сторінки у новому місті.
Ніколь говорить: "Я ходжу в художню школу, ходжу на танці… Я люблю малювати, бавитися з сестрами і братами".
Слава розуміє, який мужній та сміливий вчинок він зробив у свої 18. Знає: буде не легко, але у них все вдасться.
"Я – лікар, Даня – айтівець буде, Тимур – слідчий або прокурор. Олівія суддя буде, а Ніколь адвокатка", – прогнозує Слава.
Нині сім'я живе у двох кімнатах гуртожитку. Місцева влада обіцяє забезпечити дітей власним житлом і поки найстарший вчитиметься, допомагати з усім.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львівська область, "5 канал"
Якщо і ви хотіли б допомогти родині, то ось реквізити: 5355086020987375 – В'ячеслав Ялов
