Багатодітна мама Світлана Білокобиленко виїхала із сім'єю з Торецька до Львова місяць тому. Під час обстрілу в їхній квартирі повилітати вікна. Жінка каже — дуже злякалася за дітей і вирішила більше не тягнути. Місяць Білокобиленки жили у спортшколі, а кілька днів тому їх переселили у модульне містечко. Своїми враженнями сім'я поділилися з Торецьк.Сіті.
Модульне містечко на 320 людей розташували біля училища у спальному районі Львова. Це вже друге таке, яке заселили у місті. Кімнати невеликі, зате окремі для кожної сім'ї. В приміщенні — два двоповерхових ліжка, шафа та стіл. Туалет та душові спільні — з розрахунку на десятьох мешканців. Годують пожильців безплатно — поруч у їдальні. На території є два скверики, де можуть гуляти дітки.
Світлана з сім'єю заселилися сюди учора. Поки мама з татом, 7-річна Аліна та 10-річна Вероніка граються з дітьми надворі.
"Тут добре, маємо окрему кімнату. Вона хоч і невелика, зате своя. Ми місяць жили в спортивній гімназії. І одразу, коли дізналися, що будуть розселяти у модульні містечка, записалися на чергу", – розказує Світлана.
Жінка — домогосподарка із Торецька. Разом із чоловіком та трьома дітьми виїхали з міста 6 квітня. Світлана каже — до останнього не думали про евакуацію, давно мріяли завести господарку і на цю весну мали великі плани.
"Роботи немає, а жити треба. Чоловік якраз добудував сарай, ми купили сітку, хотіли завести курей, ще якесь господарство і тут... війна, обстріли", - каже Світлана.
"Удома було дуже страшно. Щодня чули вистріли. У нас у квартирі є така парта, за якою ми робили уроки, то ми під нею ховалися, коли починали стріляти. У нашому будинку немає підвалу і ми нікуди не бігли, просто ховалися у квартирі", - розказує 10-річна Вероніка.
Та попри це, каже дівчинка, за домом дуже сумує. Там залишився дідусь, кіт та собака. Після перемоги сім'я планує повернутися до рідного Торецька.
